here press Friendship astrology press Chinese astrological signs by month Astrology compatibility chart aquarius Horoscope match Susan miller astrology scorpio woman Zodiac sign characteristics chinese Indian numerology Zodiac signs compatibility with cancer Free numerology reading name date birth site Chinese astrology signs calendar Moon signs zodiac astrology information link Love compatibility numerology site Numerology horoscopes for 2016 Astrology zodiac signs and dates Chinese astrology compatibility chart free Business numerology compatibility calculator Numerology Zodiac signs characteristics yahoo link Tamil astrology constellations and astrology numerology class online astrology matt grant shayne lamas
m
 
 
 
 
 
 
Біографія Дмитра Тьомкіна
ДМИТРО ТЬОМКІН ТА КРЕМЕНЧУК
Фото #1

Дмитро Зиновійович Тьомкін народився у Кременчуці 10 травня 1894 року. (Фото #1)

Його батько, Зиновій Іонович Тьомкін (коріння роду Тьомкіних у Єлисаветграді/Кіровограді) був лікарем і на початку 1890-х років відкрив медичну практику в Кременчуці Полтавської губернії. (Фото #2)

Одружився на Марії Давидівні Тартаковській представниці однієї з найзаможніших єврейських родин міста. Рідний брат Марії (дядя Дмитра) Мойсей Давидович Тартаковський — був відомим у місті зубним лікарем

Марія Тартаковська була вчителькою музики, викладала гру на фортепіано. Саме вона давала перші уроки музики маленькому Дмитрові. (Фото #3)

Разом з Дмитром музиці навчалися дві його сестри Таня та Жанна.(Фото #4)

У 1900 році родина Тьомкіних мешкала у будинку Ліпавського по Херсонській вулиці.(Фото #5, #6) . До нашого часу, на вулиці Херсонській (сучасна назва — Карла Маркса) у кварталі між вулицями Першотравневою (у минулому Олександрівська) та Воровського (у минулому Маріїнська), зберігся фрагмент дореволюційної забудови суцільним фасадом: це один із самих старих житлових будинків початку XIX ст.(Фото #7) Вцілів також купецький особняк другої половини XIX ст.(Фото #8) з дивом уцілілим арочним проїздом у двір. (Фото #9)

До 1904 року батько Дмитра перебував консультантом у Кременчуцькому Олександрівському реальному училищі та 35 Брянському піхотному полку. (Фото #10)

(Фото #11, #12) Запис у Адресному календарі Полтавської губернії 1904 року свідчить про те, що у 1904 році родина Тьомкіних вже мешкала у центрі Кременчука, на вулиці Докторській (Радянській), у будинку Паризьких.

У 1907 році, в тринадцятирічному віці Дмитро вступає до Петербурзької консерваторії.

Можливо, в одному з цих старих кременчуцьких будинків формувався безмежний музичний геній Дмитра Тьомкіна. (Фото #13, #14, #15, #16)

ДМИТРО ТЬОМКІН ТА КРЕМЕНЧУК
Фото #2

1898 – 1921 (Кременчук та Санкт-Петербург, Росія)

Дмитро Зиновійович Тьомкін народився у Кременчуці 10 травня 1894 року. Його мати, Марія, (дівоче прізвище Тартаковська) була вчителькою музики, а батько, Зіновій – лікарем. Навчався у Санкт-Петербурзькій консерваторії по класу фортепіано у Фелікса Блуменфельда та Ізабелли Венгерової, а по класу композиції - у Олександра Глазунова, директора консерваторії. У вільний час Тьомкін відвідував кафе «Бродячий собака», спілкуючись з іншими авангардними артистами богеми, серед яких були його співучень Сергій Прокоф’єв та танцівник Михайло Фокін.

Професійний дебют Тьомкіна у кіно відбувся у кінотеатрах Санкт-Петербурга, де він складав музику до російських та французьких німих кінофільмів. Він також виступав акомпаніатором у балерини Тамари Карсавіної під час концертів на фронті та імпровізував на фортепіано під час вистав комедійного актора Макса Ліндера. Цей досвід та навички, здобуті під час навчання допомогли закласти основу його кар’єри у американській кіномузиці. Інтерес до американської популярної музики у Тьомкіна з’явився у Росії, де він вперше почув пісню Ірвінга Берліна „Александр рэгтайм бенд” у кафе «Бродячий собака», де його познайомив з регтайм, блюзом та раннім джазом один з його студентів по класу фортепіано, чорношкірий співак менестрель-шоу з Нью-Орлеану, який залишився у Росії після турне вар’єте.

Початок життя Тьомкіна у Санкт-Петербурзі співпав з такими політичними подіями як повалення царя, Російська революція, та утворення Радянської Росії. Невідомо його місцеперебування з 1919 по 1921 роки. Очевидно, він приймав участь у музичному оформленні повторної постановки „Штурм Зимового палацу” 1920 р. У цій масштабній інсценізації приймали участь тисячі виконавців, серед яких було 500 музикантів та 125 балетних танцівників.

Передчуваючи сумну долю музики у Радянській Росії, Тьомкін вирішив виїхати до Германії, де його батько жив у Берліні з другою дружиною. (На щастя, Тьомкін добре володів як німецькою, так і французькою мовами).

1921-1923 рр. (Берлін, Германія); 1924-1925 (Париж, Франція)

У Берліні Тьомкін брав уроки у Феруччо Бузоні та його учнів (Егона Петрі та Міхаеля Цадори), був концертним піаністом та писав легку популярну та класичну музику: етюди, фокстроти, марші та вальси. Його виступ у Берлінській філармонії з другим фортепіанним концертом Ліста у подальшому допоміг його репутації як піаніста. За порадою сусіда по кімнаті та колеги-піаніста Міхаеля Карітона Тьомкін разом з останнім відправився на гастролі до Парижу. Вони виступали як дует піаністів, що було модним у той час. Російський співак Федір Шаляпін багато розповідав Тьомкіну про Америку, про те, як добре платять за водевільні турне, та про попит на гастролі європейських музикантів. Зрештою це призвело до запрошення від Бродвейского театрального магнату Моріса Геста, ще одного російського емігранта, взяти участь у якості фортепіанного дуету у водевільному турне.

1925-1929 рр. (Нью-Йорк, Нью-Йорк)

Тьомкін приїхав до Нью-Йорку у 1925 р. Вони з Карітоном грали у мережах Кейт/Елбі та Орфей, акомпануючи балетній трупі під керівництвом Альбертини Реш, балерини та хореографа, яка народилася у Австрії. З часом професійні відносини перейшли у особисті і Тьомкін одружився з „Альбертіночкою” у 1927 р.

На початку 1927 р. шляхи Тьомкіна з Карітоном розійшлися, він поїхав у турне по країні разом з Альбертиною Раш та її ”Американським балетом”. Він був музичним директором та аранжувальником труппи з 30 танцівників. Ритми балету пізніше вплинули на чутливість музики Тьомкіна до кінофільмів, адже він уявляв рухи людей у кінокадрі наче танець на сцені. Пізніше того ж року він дав сольний концерт у Карнегі-Холлі, під час якого він виконував сучасні твори Олександра Скрябіна, Френсіса Пуленса, Олександра Тансмана та Моріса Равеля, а також і свої власні композиції, квазі-джаз, перед американськими слухачами. У той час як Тьомкін продовжував давати концерти як соло-піаніст, Альбертіна ставила балетні покази та дорогі музичні постановки. Однією з них була Рапсодія у стилі блюз Джорджа Гершвіна, у якій Тьомкін виконував головну партію фортепіано.

У 1928 р. молодята приїхали до Парижу, де Тьомкін виступив у Паризькій опері. До програми входила Рапсодія та європейська прем’єра концерту Гершвіна для фортепіано. Був присутній сам Гершвін. Після повернення до Сполучених Штатів Тьомкін поїхав у концертне турне по країні, виступаючи з французькою музикою імпресіоністів упереміж із джазовими номерами. Це стало його останнім турне, тому що у 1929 р. біржовий крах на Уолл-стріт відібрав роботу і у Тьомкіна, і у Реш. Запрошення прийняти участь у прем’єрі Голлівудського фільму надихнуло подружжя на переїзд до Каліфорнії та пошуки роботи на теренах музичних звукових фільмів, що тільки з’являлися.

1929-1967 рр. (Голівуд, Каліфорнія)

У пролозі „Ночі на Бродвеї” до світової прем’єри „Бродвейської мелодії” виробництва Метро-Ґолдвін-Меєр у Китайському театрі Граумана у лютому 1929 р. було представлено балетну трупу Альбертіни Реш (привезену вперше з Нью-Йорку та Європи до Лос-Анджелесу Сідом Грауманом виключно для цього показу). У програмі був також „Романтичний балет” на музику Тьомкіна, хореографом якого була Реш, він був представлений її танцювальною трупою. До кінця року Реш виконала постановку трьох MGM мюзиклів. (Тьомкін продовжував писати музику для трупи Альбертіни Реш. За його словами „Якщо ти не можеш заробити гроші для своєї дружини, все безнадійно”). Реш розповіла керівникам MGM про „Балет з Марсу” Дмитра, і вони доручили йому озвучити 2 хореографічних номери Реш. Восени 1929 року, Дмитро підписав контракт зі студією. Протягом наступних двох років він складав музику для балетних номерів Реш у Devil-May-Care, The Rogue Song (Пісня шибеника) та Lord Byron of Broadway (Бродвейський лорд Байрон).

Тьомкін прийшов працювати до компанії Universal у 1931 р., щоб створити „Resurrection” (Воскресіння) на російську тематику, це була його перша спроба у немузичному кіно. Восени 1932 р. Тьомкін повертається до Нью-Йорку, щоб створити скороминущу Бродвейську постановку за п’єсою Монтегю Гласса „Стримання витрат”. Тьомкін брав участь у багатьох Бродвейских ризикованих авантюрах та написав музику до п’єси та мюзиклу, які не були поставлені. Наступного року він повернувся до Каліфорнії і саме „Аліса у країні чудес” у постановці Парамаунт була його першою можливістю написати та аранжувати музичний супровід та пісні для значного кінофільму. До зустрічі з режисером Френком Капра замовлення на створення музики до кінофільмів були епізодичними. Вони познайомилися на вечірці, згодом відносини переросли у дружбу. Першим спільним досвідом став фільм „Загублений горизонт” (Lost Horizon) (1937). Музика до цього кінофільму прославила Тьомкіна як великомасштабного композитора творів для симфонічних та хорових колективів – щасливий розвиток отримав його інтерес до оркестрування. (Завдяки його постійному захопленню музичними кольорами він почав використовувати незвичні поєднання інструментів, діалоги у фільмах теж були озвучені таким чином, що інструментальна партія відповідала діапазону та тембру голосу актора). Музику Тьомкіна до „Загубленого горизонту” була номіновано на Оскар, хоча сама номінація стосувалася голови музичного відділу.

Тандем Капра – Тьомкін продовжив співпрацю над фільмами „З собою не забереш” (You Can't Take It with You) (1938 р.), „Пан Сміт їде до Вашингтону” (Mr. Smith Goes to Washington) (1939 р.), „Познайомтесь з Джоном Доу” (Meet John Doe) (1941р.), та „Це чудове життя” (It's a Wonderful Life) (1947 р.). під час другої світової війни Капра замовив Тьомкіну написати музику до тренувального та ідеологічного циклу фільмів „Чому ми воюємо” (Why We Fight), створеного Військами зв’язку. Результатом стала музика до дюжини документальних фільмів, серед яких „Темношкірий солдат” (The Negro Soldier) (1944 р.) та „Битва при Сан-П’єтро” (The Battle of San Pietro (1945 р.)

Дружні стосунки, які склалися під час написання музики для армійських фільмів, додали роботи Тьомкіну. Він написав музику для фільму продюсера Стенлі Крамера „Отже, це Нью-Йорк” (So This Is New York) (1948 р.), „Чемпіон” (Champion) (1949 р.), „Будинок сміливця” (Home of the Brave) (1949 р.), „Сірано де Бержерак” (Cyrano de Bergerac) (1950 р.), та „Люди” (The Men) (1950 р.). Проте напрямок кар’єри Тьомкіна змінив фільм Крамера та режисера Фреда Зіннеманна „Саме ополудні” (High Noon) (1952 р.). Оригінальна музика, в якій поєднувався звук та лірика, „Не залишай мене, мій милий” (Do Not Forsake Me, Oh My Darlin) розвиває тематичну пісенну ідею. Популярність пісень, створених для фільмів у той час, росла. Найближчий десяток років Тьомкін сам створював пісні та балади майже у кожному фільмі, музику до якого він створював, часто співпрацюючи з Недом Вашингтоном чи Полем Френсісом Вебстером. До списку пісень, номінованих на Оскар, увійшли: „Я тебе люблю” (Thee I Love) з „Мирних шляхів”, лейтмотив з „Дикого вітру”, „Несподівані шляхи кохання” з „Молодої землі”, „Зелене листя літа” з „Аламо”, головна пісня з „Безжалісного міста”, та „Так мало часу” з „55 днів у Пекіні”. Його хист до написання пісень у поєднанні з досвідом написання музики до фільмів створював пісенні композиції, які прикрашали фільми з драматичним сюжетом.

Мелодійний хист є складовою частиною довготривалості спадщини Тьомкіна. Він створював музику інстинктивно, що, можливо, допомогло йому досягнути успіху. Продюсер Генрі Хенігсон казав: „Він погоджувався з усіма, але робив те, що вважав за потрібне”. Музичний талант Тьомкіна, особистість, яка викликала симпатію, та ламана англійська мова (він писав про те, що говорить мовою з акцентом у своїй автобіографії „Будь ласка, не почувайте ненависті до мене” (1959 р.), дали йому можливість піти з цим до Голівуду. Еріх Вольфганг, Корнгольд, Франц Ваксман та інші європейські композитори-емігранти були поміченими у Голівуді, але Тьомкін був єдиним таким російським композитором.

Його довготривала дружба з Капрою, Крамером та іншими кінорежисерами є доказом особистих та ділових якостей. Він створив музику для таких фільмів Альфреда Хічкока: „Тінь сумніву” (Shadow of a Doubt) (1942 р.), „Незнайомці у поїзді” (Strangers on a Train) (1951 р.), „Я сповідаюсь” (I Confess) (1953 р.), та „Якщо скоєно убивство, телефонуйте „М”” (Dial M for Murder) (1954 р.). Результатами його 20-річної співпраці з Говардом Хавксом стали „Тільки ангели мають крила” (Only Angels Have Wings) (1939 р.), „Червона ріка” (Red River) (1948 р.), „Щось” (The Thing) (1951 р.), „Велике небо” (The Big Sky) (1952 р.), „Земля фараонів” (Land of the Pharaohs) (1955 р.), та „Ріо Браво” (Rio Bravo) (1959 р.).

Хоча він писав музику для вестернів, таких, як „Дуель під сонцем” у 1940-х роках, (Duel in the Sun), тісніше за все його пов’язує з цим жанром його музика для „Саме ополудні” (High Noon); фільмів Джона Вейна „Червона ріка” (Red River), „Ріо Браво” (Rio Bravo), та „Аламо” (The Alamo); „Велетень” (Giant) (1956 р.); та лейтмотив для телесеріалу Rawhide. Музика Тьомкіна для двох найбільш виразних вестернів, „Людина з Заходу” (The Westerner) (1939 р.) та „Мирні шляхи” (Friendly Persuasion) (1956), режисера Уільяма Уайлера менш відомі, але не менш визначні.

У 1950-х та на початку 1960-х років Тьомкін перебував на вершині слави, отримавши чотири Оскара за шість років (1952-1958). Його слава як композитора кінофільмів була майже безпрецедентною. Він був заявлений на два Оскара (за музику до фільму та пісню) за „Саме ополудні” (High Noon), та отримав ще дві статуетки Оскара за „Високий та могутній” (The High and the Mighty) та „Старий і море” (The Old Man and the Sea). На створення соковитої, ліричної музичної напруги останнього фільму його надихнула риболовля з давнім другом Франком Капрою. Широкомасштабні роботи до фільмів продовжили „Гармати острову Навароне” (The Guns of Navarone) (1961 р.) та „55 днів у Пекіні” (55 Days at Peking) у співпраці з продюсером Семюелем Бронстоном (1963 р.), „Падіння Римської Імперії” (Fall of the Roman Empire) (1964 р.), та „Світ цирку” (Circus World) (1964 р.).

Незалежна особистість Тьомкіна відобразилася у його музиці та діловому житті. На відміну від своїх сучасників, він ніколи не мав довгострокового контракту зі студією, таким чином залишаючись найбільш визначним незалежним композитором протягом усього часу розквіту системи студій з 1930-х по 1950-ті роки. У журнальній статті він сказав: „Якщо я маю успіх, то все це завдяки незалежному фільму”. Його статус вільного агента дозволяв йому укладати контрактні строки на свою користь, що, в свою чергу, було добре для інших композиторів. Він агресивно боровся за музичні видавничі права та створив власну музичну видавничу компанію ASСAP, Volta Music Corporation. Він якось сказав журналісту Дейву Епштейну: „Я борюся ... всього-на-всього за гідність. Не тільки композитора, а й усіх митців, відповідальних за кіно”. З цією метою він боровся за право участі чорношкірих музикантів у оркестрах. (Він тісно співпрацював з багатьма чорношкірими музикантами, зокрема, з Джестером Херстоном).

Приймаючи до уваги всю чарівну музику до кінофільмів та пісні, створені за більш ніж 40-річну кар’єру, може видатися дивним, що слава Тьомкіна базувалася на єдиному випадку на телебаченні. Коли Тьомкін отримав Оскара за кращу музику за „Високого та могутнього” (The High and the Mighty) у березні 1955 року, він хотів подякувати класичним композиторам. (нещодавно Тьомкіна було виправдано під час процесу по звинуваченню у плагіаті, частково завдяки свідченням експерта-музикознавця Сігмунда Спета, який продемонстрував, що, якщо удаватись до крайнощів, майже будь яка музична тема може бути подрібнена на коротенькі мотиви, що мають попередників у класичній музиці). Своєю ламаною англійською він висловив свою „подяку тій силі, яка робить мене успішним та додає особливості цьому місту...”. Коли він почав називати давно померлих композиторів Брамса, Штрауса, Вагнера та Бетховена, аудиторія вибухнула сміхом. У спробі віддати шану музичному минулому, глядачі помилково зрозуміли, що Тьомкін підтверджує той факт, що у музиці для кінофільмів вільно запозичена класична музика.

1968-1979 р.. (Лондон, Англія, Париж, Франція)

Чудове життя Тьомкіна у Америці закінчилось у 1967 році зі смертю дружини, Альбертіни Реш. Коли він повертався до свого будинку у Windsor Square-Hancock Park у Лос-Анджелесі після похоронної процесії, на нього напали і побили грабіжники. Тьомкін виставив будинок на продаж та повернувся до Європи. Він став виконавчим продюсером фільму „Чайковський” та аранжував музику композитора, за що був номінованих на Оскар у категорії іноземних фільмів. Відзнятий у Росії в епоху перед гласністю, цей радянсько-американський фільм надав йому можливість повернутися на батьківщину.

У 1972 році Тьомкін одружився у Лондоні з Олівією Сінтією Петч. Вони мали резиденції у Лондоні та Парижі, де Тьомкін насолоджувався, граючи на фортепіано класичну музику. Дімі, як називали його друзі, помер у Лондоні 11 листопада 1979 року. Тьомкін не дожив до того часу, коли виріс інтерес до записів та концертів музики до кінофільмів. Завдяки зусиллям багатьох організацій та окремих осіб зі збереження та відновлення, багато лейтмотивів та музики з його менш відомих фільмів стали доступними, до них відносяться оригінальні саундтреки для „Великого неба” та „36 годин”, перезаписи музики з „Негараздів на Столовій Горі” та „Тарзана та русалки”, концертні виконання сюїт з „Джерела” (The Well), „Бойового фургону” (The War Wagon), та „Людини з Заходу”.

У фільмах та на дисках спадщина та дух Тьомкіна живе у його музиці.

Важливо: Якщо Ви бачите це повідомлення, ймовірно у Вашому броузері відключена підтримка JavaScript і / або CSS.
Фото #3Фото #3
Фото #4Фото #4
Фото #5Фото #5
Фото #6Фото #6
Фото #7Фото #7
Фото #8Фото #8
Фото #9Фото #9
Фото #10Фото #10
Фото #11Фото #11
Фото #12Фото #12
Фото #13Фото #13
Фото #14Фото #14
Фото #15Фото #15
Фото #16Фото #16
Роздрукувати

 
 
 
   
 
 

TIOMKIN DAYS IN KREMENCHUK – промоційний проект Кременчука, метою якого є розвиток культурного туризму шляхом презентації та просування історичних культурних особливостей міста та його творчого потенціалу в Україні, Європі та світі.
Права на сайт належать Центральній міській бібліотеці імені Максима Горького (Кременчук).
Статьи.